Ансамбль Успенської церкви складають монументальна дзвіниця Корнякта, каплиця Трьох Святителів та церква Успіння Пресвятої Богородиці УАПЦ, збудовані на місці первісної церкви з 1461 р. Монументальна вежа заввишки 65,8 м має назву від прізвища свого фундатора, одного з найбагатших тогочасних купців Костянтина Корнякта. Збудована в 1572-1578 рр. арх. Петро Барбоном, отримала свій теперішній вигляд набагато пізніше, після відбудов та реставрацій 1695, 1780, 1795 років. На вежі Корнякта – знаменитий Львівський дзвін “Кирило” діаметром 2 м.

Резиденція намісника цісаря в Галичині (1884 р.; архітектор Фелікс Ксенжарський) своїми велетенськими прямокутними розмірами (82×49 м) із строгим ренесансним фасадом є своєрідним уособленням найвищої влади Львівського краю. Високий дах будинку прикрашений люкарнами і художньою кованкою у французькому стилі, звідки відкривається захопливий вид на панораму середньовічного Львова. Пластичне оздоблення інтер’єрів Намісництва скульптором Леонардо Марконі трохи пом’якшує офіціоз цього приміщення.

Костел домініканців Божого Тіла (нині – церква святої Євхаристії) на площі Музейній збудований з дерева у другій половині XIV ст. Після спалення в 1408 р. його відбудували з каменю та цегли у готичному стилі. Теперішній храм споруджено 1749 – 1764 рр. коштом гетьмана Потоцького під керівництвом Яна де Вітте, генерала, військового коменданта Кам’янця-Подільського. Через 100 років з лівого боку добудовано дзвіницю.

Вірменський собор Успіння Пресвятої Богородиці – це найекзотичніша у Львові споруда, що сягає 14 століття, коли Львів став столицею вірменського єпископства. Собор збудований в 1356-1363 рр. архітектором Дорінгом на кошти вірменських купців. Упродовж століть Вірменський собор багаторазово перебудовувався та реставрувався, з чим пов’язані імена відомих польських архітекторів та художників: Фр. Мончинського, Ю. Мегоффера, В. Мінкевича, Я. Г. Розена. Вежа-дзвіниця Вірменського собору збудована 1571 р. архітектором Петром Красовський.

Пл. Ринок, 14
В 1589 р. архітектор П.Римлянин перебудував первісну готичну кам’яницю у ренесансному стилі. В XVII ст. будинок належав венеційському консулові Антоніо де Массарі. З того часу над порталом будинку міститься символ міста-республіки Венеції – крилатий лев з розгорнутою книгою та написом на ній: “Pax tibi Evangelista Marce” – ”Мир тобі, Євангелісте Марку”.

Церква Преображення Господнього (вул. Краківська, 21) споруджена в 1875-1898 рр. за проектом архітектора С.Гавришкевича на місці колишнього костелу та монастиря тринітаріїв. У 1783 р. орден було скасовано австрійською владою, а будинок призначено для розташування університету. Спалені під час пожежі міста руїни було розібрано, а площу віддано під спорудження Народного дому та Преображенської церкви.

Палац Любомирських перебудований 1744 р. з двох середньовічних кам’яниць архітектором Б.Меретином. Тут було розташовано резиденцію австрійських губернаторів Галичини. З кінця 19 століття будинок належав товариству “Просвіта”, відтоді тут містилися різного роду українські установи. З 1975 р. в цій кам’яниці розміщено збірку меблів та порцеляни музею етнографії та художнього промислу.

Королівська кам’яниця збудована архітектором Петром Барбоном у 1580 році для львівського купця Костянтина Корнякта. З 1640 року будинок був власністю родини Собеський. У 1678 році кам’яницю відреставровано та перебудовано королем Яном ІІІ Собеським (на другому поверсі розташована експозиція “Королівські покої”). З 1908 року тут розміщено музей Яна ІІІ Собеського, а з 1940 року – Історичний музей міста Львова. Надзвичайно привабливим є “Італійський дворик” – внутрішнє подвір’я, облаштоване за зразком подібних італійських забудов.

Цікава родзинка львівської старовини міститься на розі східної і північної сторони площі Ринок: Музей-аптека (аптека діяла тут з 1785 року і мала назву “Під чорним орлом”). Дивна кімната з чудодійними сумішами у ступках, мікстурами, фасованим зіллям нагадує радше лабораторію алхіміка, що намагається віднайти еліксир вічної молодості.

Кам’яниця Бандінеллі (пл. Ринок, 2) збудована 1593 р., а свою назву отримала від прізвища власника – італійського купця Роберто Бандінеллі. Отримавши королівський привілей на провадження пошти Бандінеллі 1629 р. організував у своїй кам’яниці пошту для львів’ян. “Чорна кам’яниця” (пл. Ринок, 4) є найціннішою пам’яткою міщанського будівництва епохи Ренесансу. Вона збудована у 1588-1589 роках Павлом Римлянином. З 1929 р. в кам’яниці розмістився Історичний музей міста Львова.